|
 Спустившись
ще трохи вниз вулицею М.Ломоносова ми виходимо на вулицю Руську де знаходяться
будівлі „Руської” та "П'яної" церков.
Церква Успіня Пресвятої Богородиці (1820-1821рр,
перебудована протягом 1930-1936рр), яка називалася „Руською”, тобто українською,
оскільки цю на цій вулиці жили переважно русини - українці, які відвідували цю
церкву.
Фундатором цього храму був українець Тадей Туркул,
буковинський боярин із шанованого давнього роду. З вдячності до Тадея Туркула
храм у Чернівцях протягом кількох десятиліть носив ім'я святого Тадея, цим же
іменем називалося і церковне братство, засноване 1834 року, - перша українська
громадська організація на Буковині.
Спершу церква мала гостромодний вигляд: 1821 року, коли завершили її побудову, в
світі, перешматованому наполеонівськими війнами, царював в архітектурі стиль
ампір. У 30-х роках XX століття храм перебудували за проектом доктора Володимира
Залозецького. Вже таку, яку ми бачимо й нині.
1961 року церкву, за радянською звичкою, перетворили на склад хімікатів. Старі
фрески не витримали такої напруги. Дивом вцілілий іконостас, що зберігався в
Миколаївській дерев'яній церкві, повернувся на своє місце 1990 року, коли храм
знову повернули греко-католицькій громаді міста.
Трохи далі впадають в око оригінальні „кручені” куполи нової Свято-Миколаївської
церкви, яка була зведена 1939 року. Архітектури культової споруди відтворює
національний румунський стиль неороминеск. Прототипом оригінального вирішення
скручених бокових бань храму стала архітектура церкви в Куртя-де Арджеш - місці
останнього спочинку румунських королів.
На виготовлення іконостасу, було оголошено
конкурс, в якому перемогли бухарестський художник Пауль Мол да
(іконописець) та скульптор Григорій Думітреску-Ловендаль, який виконав роботи по
дереву.
Тринадцять вітражів виконав ще один житель Бухареста, художник Кірович, а
каркаси для них спорудив чернівчанин Вільгельм Свідерський. Огорожу виготовив
чернівчанин Олександр Манковський за проектом архітектора Вірджила Іонеску.
З Трансільванії привезли до церкви два дзвони:
вагою в 948 та 592 кілограми. „Голосові зв'язки" храму вперше дали себе почути 2
листопада 1938 року в дзвіниці, яка будувалася під керівництвом Теодора
Огоновського. 6 грудня 1939 року собор було освячено.
В народі вона зветься "П'яна церква", про її
„кручені” куполи ходять легенди.
Звідси ми знов піднімаємося на вул. О Кобилянської, в кінці якої можна побачити
два відроджених народних дома: Польський та Німецький...
|
